Луки 9
9
1Скликавши Своїх дванадцятьох учнів, Iсус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від хвороб.
2I послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти хворих.
3I сказав їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиць, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві сорочки.
4У який тільки дім увійдете, там залишайтесь, а звідти виходьте.
5А якщо хтось не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть навіть пил зі своїх ніг для свідчення проти них.
6Вони пішли й проходили по селах, проповідуючи Євангеліє і всюди зціляючи.
7Почув тетрарх Iрод про все, що чинив Iсус, і був у замішанні, тому що одні казали, що це Iоан воскрес із мертвих,
8інші — що Iлля з’явився, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес.
9I сказав Iрод: Iоану я відтяв голову; хто ж тоді Цей, про Кого я чую таке? I намагався побачити Його.
10Апостоли, повернувшись, розповіли Йому про все, що зробили, і Він узяв їх і пішов окремо в пустельне місце біля міста, яке називається Віфсаїда.
11Люди дізналися про це й пішли за Ним, і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і тих, що мали потребу в зціленні, зціляв.
12День же почав схилятися до вечора, і підійшли Дванадцятеро і сказали Йому: Відпусти людей, хай підуть у навколишні села й хутори та заночують і знайдуть харчі, бо ми тут у пустельному місці.
13Та Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас не більше, як п’ять хлібин і дві рибини, хіба що ми підемо й купимо їжі для всього цього народу
14(бо було близько п’яти тисяч чоловіків). Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх групами по п’ятдесят.
15Вони так зробили і розсадили всіх.
16Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив їх, розламав і став роздавати учням, щоб вони подавали народу.
17I всі їли, і наїлися, і ще набралося дванадцять кошиків шматків, що залишились у них.
18Одного разу, як Він молився на самоті і з Ним були учні, Він запитав їх: За кого вважає Мене народ?
19Вони сказали у відповідь: За Iоана Хрестителя, інші за Iллю, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес.
20Він сказав їм: А ви за кого вважаєте Мене? Петро сказав у відповідь: За Христа Божого.
21Та Він заборонив їм і наказав нікому не розказувати про це,
22сказавши, що Син Людський має багато постраждати, і бути відкинутим старійшинами, первосвященниками й книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23До всіх же сказав: Хто хоче піти за Мною, хай зречеться себе, щоденно бере свій хрест і йде за Мною.
24Бо хто хоче зберегти своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя ради Мене, той збереже його.
25Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а себе погубить чи втратить?
26Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27Iстинно вам кажу: деякі з тих, що стоять тут, не скуштують смерті, доки не побачать Царства Божого.
28Після цих слів, днів через вісім, Він, узявши Петра, Якова та Iоана, зійшов на гору помолитися.
29I коли Він молився, вигляд Його лиця став іншим, а Його одяг — сліпуче білим.
30I ось два мужі розмовляли з Ним, якими були Мойсей та Iлля;
31вони, з’явившись у славі, говорили про Його відхід, який Він мав здійснити в Єрусалимі.
32Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили Його славу і двох мужів, що стояли з Ним.
33I коли ті розлучалися з Ним, Петро сказав Iсусу: Наставнику, нам добре тут бути. Давай ми зробимо три намети: один Тобі, один Мойсею і один Iллі (сам не знаючи, що каже).
34Ще він говорив, як з’явилася хмара й отінила їх, і вони злякалися, коли увійшли в хмару.
35I пролунав голос із хмари: Це Син Мій улюблений; Його слухайте!
36Коли голос пролунав, Iсус залишився Сам, а вони промовчали і нікому не розповіли в ті дні нічого з того, що бачили.
37Наступного дня, коли вони спустилися з гори, зустріло Його багато народу.
38I ось один чоловік з народу вигукнув: Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний!
39Його хапає дух, і він раптом скрикує, і дух трясе його, так що він пускає піну, і, вимучивши його, ледве залишає його.
40Я просив Твоїх учнів, щоб вигнали його, та вони не змогли.
41Iсус сказав у відповідь: О, роде невіруючий і розбещений! Доки Я буду з вами і буду терпіти вас? Приведи сюди свого сина!
42Ще він ішов, як біс кинув його на землю й затряс, та Iсус заборонив нечистому духу, і зцілив хлопця, і віддав його батькові.
43I всі були вражені величчю Бога. Поки всі дивувались усьому, що зробив Iсус, Він сказав Своїм учням:
44Покладіть собі у вуха ці слова: Син Людський буде виданий у руки людей.
45Та учні не зрозуміли цих слів, і вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а запитати Його про ці слова боялись.
46Виникла в них думка, хто з них найбільший.
47Iсус, бачачи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її біля Себе
48і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє ім’я, той приймає Мене, а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто Мене послав; бо хто серед усіх вас найменший, той і буде великим.
49Iоан сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50Та Iсус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти нас, той за нас.
51Коли наближалися дні Його вознесіння, Він повернув Своє лице, щоб іти в Єрусалим.
52I послав посланців перед Собою, і вони пішли й увійшли в самарянське село, щоб зробити для Нього приготування.
53Але Його не прийняли там, бо Його лице було як у того, хто йде в Єрусалим.
54Побачивши це, Його учні Яків та Iоан сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб зійшов вогонь з неба і знищив їх, як і Iлля зробив?
55Та Він, обернувшись, докорив їм і сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
56Бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати. I вони пішли в інше село.
57Одного разу, коли вони йшли дорогою, один чоловік сказав Йому: Господи, Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58Iсус сказав йому: Лисиці мають нори і пташки небесні — гнізда, а Син Людський не має де й голови прихилити.
59Iншому Він сказав: Iди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені спочатку піти поховати свого батька.
60Та Iсус сказав йому: Залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди і звіщай Царство Боже.
61Ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з моїми домашніми.
62Та Iсус сказав йому: Жоден, хто поклав свою руку на плуг і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
Поточний вибір:
Луки 9: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко