2 Коринфян 4:1-12

Тому, маючи таке служіння, як ми й отримали милість, ми не падаємо духом; але відкинули приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості і не спотворюючи слова Божого, а відкритим звіщанням істини представляючи себе совісті кожної людини перед Богом. Якщо ж і закрите наше Євангеліє, то закрите для тих, що гинуть, — для невіруючих, яким бог цього світу засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелія про славу Христа, Який є образом Божим. Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Ісуса Господа; а ми — ваші раби ради Ісуса. Тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, засяяв і в наших серцях, щоб дати світло пізнання слави Божої в особі Ісуса Христа. А цей скарб ми маємо в глиняному посуді, щоб надзвичайність сили була Божою, а не від нас. Ми звідусюди стиснені, але не роздавлені; у замішанні, але не у відчаї; гнані, але не залишені; збиті, але не вбиті; завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилось у нашому тілі. Бо нас, живих, завжди видають на смерть за Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилось у нашій смертній плоті. Так що смерть діє в нас, а життя — у вас.