Псалми 62:1-12

Хоч би що діялось довкола, душа моя чекатиме на Бога незворушно, лише від Нього йде моє спасіння. Він — моя Скеля, моє спасіння в лихоліття, мій порятунок високо в горах. Мене не змусять похитнутись вороги! Як довго будете мене цькувати, щоб я упав, немов підточена стіна? Їх тішить лжа, вони звалить мене планують, хоч я й поважний чоловік. То кинуться мене хвалити привселюдно, то обливати прокляттями почнуть. Села Чекай на Бога, моя душе, незворушно, адже моя остання то надія — Бог. Мій Бог — моя Скеля, мій рятунок, що височить далеко на горі. Він — моя фортеця, де ворогу мене не перемогти. Моє спасіння й шана — в Божій владі, міцна твердиня й захист мій надійний теж. Ввіряйтеся завжди Йому, народи, свої серця розкрийте вільно Богу. Бог — притулок наш. Села Але ж людські сини такі мінливі, немов серпанок літній, мов туман зрадливий, то ж не варто покладатися на них. Не довіряйся силі та хабарництву, не покладайсь беззастережно на завзяте військо; відвагу на багатстві не збудуєш. Бог твердить, і я справді вірю, що покладатись можу на ту силу, що йде від Бога!