До Галатів 2:11-21

Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий. Спочатку, Петро відкрито їв та спілкувався із поганами, але коли прибули деякі юдеї від Якова, то Петро відвернувся від них. Він боявся тих євреїв, які вважали, що усім поганам слід обрізатися. Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві, та так, що навіть і Варнава був введений в оману. Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?» Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників». Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону. Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні. Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником. Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом. Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене. Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!