Діяння Апостолів 22:1-16

Павло сказав: «Браття й батьки, вислухайте, що скажу я на свій захист». Коли юдеї почули, що Павло говорить до них єврейською мовою, то зовсім замовкли. Він продовжував: «Я юдей, народився в Тарсі, в Кілікії, виріс у цьому місті. Наставником моїм був Ґамалиїл, який навчив мене законів наших предків. Я віддано служив Богу, як і ви всі сьогодні. Я нещадно переслідував послідовників „Дороги Господньої”: арештовував жінок і чоловіків й кидав їх до в’язниці. Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Саме від них я одержав листи до братів юдейських у Дамаску і пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників й привести їх як в’язнів до Єрусалиму для покарання. Але ось що сталося по дорозі до Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з небес раптом осяяло мене. Я впав на землю й почув голос, який звертався до мене: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?” Я запитав: „Хто ти, Господи?” Він відповів мені: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш”. Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене. Я запитав: „Що мені робити, Господи?” І Господь відповів: „Підведися і йди в Дамаск, там тобі буде сповіщено, що Я призначив тобі робити”. Я був осліплений тим сяйвом, тож мої супутники за руку відвели мене в Дамаск. У тому місті мешкав відданий знавець Закону на ім’я Ананій, він мав добру славу поміж усіма юдеями, які жили там. Він прийшов до мене і сказав: „Брате Савле! Нехай зір повернеться до тебе!” І тієї ж миті я зміг побачити його. Ананія мовив далі: „Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути Його голос. Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув. Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім’я Господа”.