Дії 22:1-16

Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами. Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.) І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер. Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок; яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх. Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба. І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш? Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш. Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї. Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити. Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск. Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів, прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його. Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його. Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси. А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.