Пiсня над пiснями 5:10-16

Коханий мій білий й рум’яний, визначніший він від десяти тисяч інших... Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон... Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали! Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча! Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами! Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри! Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!