Приповiстi 14:13-35

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток. Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх. Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої. Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий. Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена. Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються. Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного. Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні. Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний. Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро. Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде. Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота. Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить. У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм. Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти. У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря. Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту. Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей. Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його. Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться. Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів. Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.