Числа 10:11-36

І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва. І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран. І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея. І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів. А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів. А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів. І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії. І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів. А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. А над військом племени Ґадових синів Ел’ясаф, син Деуїлів. І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших. І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів. А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів. А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів. І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв. А над військом племени Асирових синів Паґ’іїл, син Охрана. А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів. Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони. І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля. Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини. А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима. І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі. І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися. А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору. І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця. А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!