Псалмів 62:1-12

Псалом Давида, коли він перебував у Юдейській пустелі. Боже, Боже мій, до Тебе я підіймаюся вдосвіта. До Тебе прагне моя душа, як часто до Тебе прагне моє тло в цій пустинній, непрохідній і безводній землі. Так я з’явився перед Тобою у святині, щоби побачити Твою силу і Твою славу! Бо Твоя милість краща за життя. Мої уста Тебе величатимуть. Так буду прославляти Тебе у своєму житті; в Ім’я Твоє підноситиму свої руки. Нехай наповниться моя душа, немовби жиром і ситістю, і радісними окликами висловлюватимуть хвалу мої вуста. Коли я згадував про Тебе на своєму ліжку, то із самого ранку роздумував про Тебе. Адже Ти став мені помічником, і я радітиму під захистом Твоїх крил. Моя душа приліпилася до Тебе, мене підтримала Твоя правиця. Ті ж даремно шукали моєї душі, — вони зійдуть у найвіддаленіші глибини землі. Вони попадуть під владу меча, — стануть здобиччю лисів. А цар звеселиться в Бозі, буде хвалитися кожен, що Ним клянеться, бо уста тих, які говорять неправду, будуть закриті.