Марка 4:1-12

І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні: Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, і відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, — зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне — в тридцять, одне — в шістдесят, а одне — в сто разів. І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає! А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах, щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!