2 Царів 6
6
1 Якось сини пророків звернулися до Елісея: Ось місце, в якому ми живемо перед тобою, воно — тісне для нас. 2Тож підемо до Йордану, і кожний муж візьме звідти одну колоду, і зробимо собі там житло. А він сказав: Ідіть! 3Та один лагідно промовив: Іди з твоїми рабами! І він сказав: Я піду! 4Тож він пішов з ними, і вони прийшли до Йордану, і почали рубати ліс. 5І ось один рубав колоду, і впало залізко сокири у воду. І він закричав: О, володарю, та ж воно позичене! 6А Божий чоловік запитав: Де впало? І той показав йому місце. А він відломив кусок дерева і кинув туди, і залізко виплило. 7Візьми собі, — сказав він. І той простягнув свою руку і взяв його.
8Цар Сирії воював проти Ізраїля. Він радився зі своїми слугами, пропонуючи: На такому-то місці отаборюся. 9А Елісей послав до царя Ізраїля, остерігаючи: Стережись, не йди в це місце, бо там Сирія притаїлася! 10І послав цар Ізраїля в те місце, про яке йому сказав Елісей, і стерігся того місця не раз і не два.
11І заворушилася душа царя Сирії через цю справу, і він закликав своїх слуг, і сказав їм: Не сповіщаєте мені, хто видає мене цареві Ізраїля? 12І сказав один із його слуг: Ні, мій володарю, царю, бо це пророк Елісей, який в Ізраїлі, сповіщає цареві Ізраїля всі слова, які ти говориш у кімнаті своєї спальні! 13І той сказав: Ідіть, подивіться, де він, і, пославши, візьму його! І сповістили йому, кажучи: Ось у Дотаїмі! 14І він послав туди кінноту, колісниці та велике військо, і вони прийшли вночі й оточили місто.
15І збудився вранці слуга Елісея, щоб устати, і вийшов, аж ось військо, кіннота і колісниці оточили місто, і слуга сказав йому: О, володарю, що робитимемо? 16А Елісей відповів: Не бійся, бо тих, хто з нами, більше від тих, хто з ними! 17І помолився Елісей, і сказав: Господи, відкрий очі слуги, і нехай побачить! І Господь відкрив його очі, і він побачив, як ось гора, повна коней, і вогненні колісниці довкола Елісея. 18І вони підійшли до нього, а Елісей помолився до Господа і сказав: Урази цей народ сліпотою! І Він уразив їх сліпотою за словом Елісея. 19І сказав їм Елісей: Не це місто і не ця дорога! Ідіть за мною, і я відведу вас до чоловіка, якого шукаєте! І він привів їх у Самарію.
20І сталося, коли вони прийшли в Самарію, то Елісей сказав: Відкрий, Господи, їхні очі й хай побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони були посеред Самарії. 21А цар Ізраїля, коли їх побачив, запитав: Чи не побити мені#6:21 чи не побити мені — досл. чи, побивши, поб’ю (євр. емф. синт.). їх, батьку? 22І той відповів: Не вбивай! Убивати можна тільки тих, яких ти взяв у полон своїм мечем і своїм луком! Поклади перед ними хліб і воду, і хай їдять, хай п’ють і хай ідуть до свого володаря! 23І він поставив перед ними великий стіл, вони поїли і попили, і він відіслав їх, і вони пішли до свого володаря. І не продовжували більше легко озброєні сирійці виступати проти землі Ізраїлю.
24І сталося після цього, що зібрав син Адера, цар Сирії, весь свій табір, пішов і взяв у облогу Самарію. 25І в Самарії настав великий голод, і ось вона перебувала в облозі, аж доки не була голова осла за п’ятдесят сиклів срібла, а четвертина міри голубиного гною — за п’ять сиклів срібла.
26Цар Ізраїля ходив по мурах, а до нього закричала жінка, гукаючи: Спаси, володарю-царю! 27А той відповів їй: Якщо тебе не спасе Господь, як я тебе спасу? Чи з току, чи із чавила? 28А далі цар запитав її: Що тобі є? А вона промовила: Ця жінка сказала мені: Дай твого сина, сьогодні ми його з’їмо, завтра ж — мого сина, з’їмо і його! 29І ми зварили мого сина, і з’їли його. А на наступний день я сказала їй: Дай твого сина, з’їмо і його! Але вона заховала свого сина! 30І сталося, коли цар Ізраїля почув слова жінки, то роздер свій одяг, і він ходив по мурах, і народ побачив на його тілі під низом мішковину. 31І він сказав: Так нехай зробить мені Бог і так нехай додасть, якщо голова Елісея буде на ньому сьогодні.
32А Елісей перебував у своєму домі, і старійшини перебували з ним. І послав чоловіка перед ним раніше, ніж до нього прийшов посланець, і він сказав старійшинам: Чи знаєте, що цей приречений на смерть послав, щоб зняти мою голову? Глядіть, як тільки прийде посланець, закрийте двері й затримайте його при дверях. Хіба не звук ніг його володаря за ним? 33Коли він ще говорив з ними, аж ось зайшов до нього посланець. І він сказав: Ось це зло від Господа! Чому терпітиму ще Господу?
Поточний вибір:
2 Царів 6: УТТ
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)