3 Маккавеїв 1

1
1Філопатор, довідавшись від тих, які поверталися, про те, що сталося відібрання в нього держаних територій Антіохом, давши наказ усім пішим і кінним силам і взявши сестру Арсіною, вийшов до Рафійських місць, де отаборилися ті, що з Антіохом. 2Якийсь Теодор, задумавши вчинити зраду, взявши переданих йому найсильніших птоломейських вояків, пробився вночі до шатра Птоломея, щоб самому його вбити і таким чином припинити війну. 3Та його вивів Досітей, прозваний Дрімулієм, родом з юдеїв, що пізніше відкинув батьківські закони і відчужився навчання, а в шатрі залишив якогось незнаного, якому припало одержати муку замість того. 4А коли відбувся тяжкий бій, і справи для Антіоха радше були добрими, Арсіноя, проходжуючись, підбадьорювала сили з розчуленням і слізьми з розпущеними косами, щоб вони сміливо допомогли собі, дітям і жінкам, пообіцявши дати переможцям дві міни#1:4 міна — 1/30 таланта, приблизно 570 грамів. золота кожному. 5І так трапилося знищити ворогів у рукопашному бою, а також захопити багатьох з тих, що несли списи. 6По одержанні перемоги над змовою, він судив, пішовши, потішити близькі міста, 7а зробивши це і давши храмам дари, спонукав до мужності підвладних.
8А коли юдеї послали до нього від старців і старійшин, які його вітали, приносили дари і поздоровляли з тим, що сталося, трапилося, що він ще більше жадав якнайшвидше до них прибути. 9А прийшовши в Єрусалим, принісши жертву великому Богові, віддавши подяку, вчинивши щось гідне для місця та прибувши на місце, виявив подив з художності та краси, 10а також, здивований порядком у храмі, виношував у серці бажання ввійти в храм. 11А коли вони сказали, що не годиться, аби це сталося, тому що ні тим з народу не годиться ввійти, ані всім священикам, але тільки самому голові всіх — первосвященикові, і цьому раз на рік, то він ніяк не уступив. 12Коли прочитали закон, то ніяк він не відступив, кажучи, що йому належиться увійти, мовлячи: Якщо вони і позбавляються такої шани, то мені ж не належить бути позбавленим. 13І він запитував, чому, коли він входив у кожний храм, ніхто з присутніх не забороняв. 14І хтось, не подумавши, сказав, що йому недобре цим хвалитися. 15А коли це сталося, він сказав, чому, крім усього, не ввійти, бажають вони чи ні?
16Як священики в усіх одежах припали і благали великого Бога допомогти в тому, що відбувається, і змінити натиск того, що люто напав, як криком зі сльозами вони наповнили храм, 17ті, що залишилися в місті, жахнувшись, вискочили, не знаючи, що відбувається. 18А дівчата, замкнені в кімнатах з тими, що народили, вибігли і чинили надолуження, посипаючи порох на голови, наповнюючи дороги голосінням і стогоном. 19І ті, котрі щойно одружилися, покинувши шлюбні кімнати і належну скромність, чинили безчинне збіговисько в місті. 20А матері та годувальниці, залишивши новонароджених дітей, якими займалися, сюди і туди, одні в домах, інші по дорогах, нестримно збиралися до храму Найвищого. 21А молитва на це зібраних була різна через безбожне намагання цього. 22Із цими деякі з громадян, насмілившись, не дозволяли йому, щоб поклав край і думав виконати бажане, 23а кричачи, щоби схопитися за зброю і мужньо померти за батьківський закон, учинили в місті велику розруху, а ледве старцями і старійшинами відвернені, прибули на це місце молитви. 24А безліч, як і спочатку в цьому перебувала, молячись. 25Ті старці, що біля царя, сильно намагалися відвести від бажаного задуму його гордий розум. 26А сповнившись відвагою, усе відкинувши, вже і чинив вхід, плануючи довершити вищесказане. 27Тож бачачи це, і ті, що при ньому були, повернулися, щоби з нашими прикликати Того, Хто має всю силу, аби допоміг у тому, що діється, і не допустив до безбожного і гордовитого вчинку. 28А від постійних і сильних нестихаючих криків юрб був якийсь невимовний рев. 29Бо можна було вважати, що не лише люди, але й мури та вся основа шумить, радше тоді всі, бажаючи смерті, ніж опоганення місця.

Выделить

Поделиться

Копировать

None

Хотите, чтобы то, что вы выделили, сохранялось на всех ваших устройствах? Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь