Від Іоана 11
11
Смерть Лазаря
1У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів. 2Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом. 3Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє». 4Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї». 5Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря. 6-7Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».
8Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?» 9На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього#11:9 світло світу цього Буквально «світло сонця», але див.: Ін. 8:12, де Ісус говорить, що «Я — Світло світу». Також див.: Ін. 9:4-5; 12:35.. 10Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
11Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його». 12Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає». 13Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон. 14Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер. 15Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього». 16Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».
Ісус у Віфанії
17Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі. 18-19Віфанія розташована кілометрів за три#11:18-19 кілометрів за три Буквально «п’ятнадцять стадій». від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.
20Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома. 21І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. 22Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі». 23І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне». 24Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».
25«Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити. 26І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?» 27«Так, Господи! — Сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
28Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе». 29Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
30На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. 31Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
32Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». 33Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. 34Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись».
35Ісус заплакав. 36Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» 37Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
Ісус повертає Лазаря до життя
38І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. 39Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». 40Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»
41Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. 42Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». 43Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» 44І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
Змова проти Ісуса
(Мт. 26:1-5; Мк. 14:1-2; Лк. 22:1-2)
45Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього. 46Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус. 47Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес! 48Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ».
49Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте, 50і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено». 51-52І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.
53І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса. 54Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.
55Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою. 56Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?» 57Та головні священики і фарисеї віддали наказ: якщо хтось довідається, де перебуває Ісус, то повинен негайно повідомити про це, щоб Його могли схопити.
Currently Selected:
Від Іоана 11: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International