2-а Самуїлова 1
1
1По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї, 2Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї. 3І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого. 4І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли. 5І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли? 6І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його. 7Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую! 8Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій. 9І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї. 10І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові. 11Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники. 12І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча. 13І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки. 14Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього? 15І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він. 16Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому. 17І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном, 18(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив: 19Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі? 20Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних. 21Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю. 22Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром. 23Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева. 24Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало. 25Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх. 26Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий! 27Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?
Currently Selected:
2-а Самуїлова 1: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in