НЕЗРУЧНЕ ЗАПИТАННЯ. Хто я: обмануте, невизначене чи зріле творіння?နမူနာ

Творіння, яке любить навчатися

Зі шкільної парти ми напевно пам’ятаємо класичний твір ірландського письменника Майна Ріда «Вершник без голови». Його персонаж — не якась містична вигадка автора, а лише обезголовлене тіло бідолашного юнака, який став інструментом брудної змови свого підступного родича.

Літературний образ вершника без голови, на мою думку, є вдалою аналогією, щоб змалювати християнина, який живе комфортним християнством, так і не ставши справжнім послідовником (учнем) Ісуса Христа. Такий собі вершник — бо їде верхи на коні, але без голови — бо Христос так і не став Господом та вчителем його життя.

Ціль учнівства — стати більш схожим на Ісуса, щоб потім допомогти в цьому іншим.

У процесі духовного росту християнин стикається з новим та невідомим, тому кожному потрібен наставник, який стане мудрим провідником та порадником («Знайди свого Павла»). Також християнин стикатиметься з певними викликами, які легше долати з друзями та однодумцями («Стань для когось Варнавою»). Євангеліє — це скарб, яким обов’язково треба ділитися з іншими. У цьому й полягає суть великого доручення («Вирости свого Тимофія»). Зрілий християнин — вірний у малому, вкладає власне життя хоча б в одну людину і приводить її до високого духовного зросту.

Зріле творіння завершило той етап свого життя, який називається комфортне християнство. Покінчило з дитячою невизначеністю і слідує за Христом у справжньому розумінні цього слова. Ці християни стали Його учнями, щоб, навчившись, стати комусь учителем і вихователем.

Запитання собі:

Чи знайшов я свого Павла, став комусь Варнавою і чи зрощую свого Тимофія?