«Коли молитеся, говоріть...»: молитися, як ІсусЗразок

Привілей молитися

«І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів». ЛК. 11:1

Наша спільність із Богом через Господа Ісуса Христа виражається головним чином через молитви. Вони засвідчують наші стосунки з Ним. Він не лише промовляє до нас через Своє Слово, а й довірив нам неймовірний привілей спілкування з Ним у молитві.

Писання наводить численні оповіді про молитовне життя самого Ісуса. Чим краще ми з ними ознайомлені, тим більше усвідомлюємо, що для Ісуса молитва була святою звичкою. Він постійно молився на світанку, розповідаючи Отцеві про Свої плани на день. Молитва в тихому й усамітненому місці давала Ісусові змогу чути голос Отця попри гамір натовпу й навіть попри прохання учнів. Молитва формувала контекст чи підставу для усіх Його рішень.

Регулярна молитва Ісуса змусила учнів попросити: «Господи, навчи нас молитися». Очевидно, що Його постійність та зосередженість вразили й створили в їхніх серцях спрагу до такої ж близькості з Отцем.

У відповідь на їхнє прохання Ісус звелів «не проказувати зайвого» й не думати, що «будуть вислухані за своє велемовство» (Мт. 6:7). Інакше кажучи, під час молитви не потрібно теревенити зайвого. На прикладі даної Ним молитви «Отче наш» ми бачимо, що духовні Божі діти мають право звертатися до Нього просто й прямо як до Свого Небесного Батька.

Про що ж нам слід молитись? Перш за все треба просити, щоб Ім’я Боже отримувало належну шану, щоб Він встановив Своє Царство в нас і довкола нас та забезпечив наші щоденні потреби. Для того, щоб справлятися зі спокусами, мусимо визнати свою потребу в щоденному покаянні, необхідність прощати інших та свою залежність від Бога. Ісус пояснив, що у своїх молитвах нам треба прагнути й просити, щоб бачити Божу славу й благодать у повсякденному житті.

У нашому християнському паломництві немає нічого важливішого чи важчого в плані постійності, ніж змістовне молитовне життя. Та ось що може стати в пригоді. Якщо Ісусу, божественному Божому Синові, була потрібна молитва, то потрібна вона й нам з вами. Ця смиренна думка має спонукати нас схиляти коліна. А відтак — тоді зможемо вільно використовувати «Отче наш» як зразок для власної молитви. Бог дав нам величезний привілей приходити до Нього в молитві, як до Батька. Він готовий вислухати й допомогти. Нехай молитва буде для вас святою звичкою, в не чимось необов’язковим.

• до яких змін у мисленні закликає мене Бог?
• яким чином Бог змінює схильності мого серця — те, що я люблю?
• до яких дій закликає мене сьогодні Бог?