До Филип’ян 2
UMT
2
Єднайтесь і дбайте одне про одного
1Отже, поміркуйте, що ми маємо у Хресті: втіху, яку Він дарував нам, радість, що йде від Його любові, спільність Духу, співчуття і милосердя, які Він відкрив нам.2Тож доповніть радість мою, думаючи однаково, маючи одну й ту саму любов, з’єднавшись у досягненні однієї мети, живучи у злагоді.3Не робіть нічого через заздрість або нікчемну пиху. Краще, в покірливості своїй, вважайте іншого кращим за себе.4Кожен має переслідувати не лише свої інтереси, а й зважати на інтереси інших.
Приклад Христа
5У житті своєму ви повинні думати й чинити так, як Ісус Христос.
6Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях,
та не вважав Свою рівність Богові скарбом,
за який треба триматися.
7-8Замість того, Він полишив Своє місце із Господом,
ставши рабом, звичайною людиною.
І ставши таким, принизив Себе,
й був покірливим до останньої години,
аж до смерті на хресті.
9Через те Бог возніс Його
і звеличив до таких висот і дав Йому ім’я,
яке є найважливішим від будь-якого іншого імені,
10щоб усі, хто знаходиться на небі,
на землі і під землею,
схилили коліна на Славу імені Ісусового.
11І щоб усі уста проголошували, що Ісус Христос —
Господь на Славу Бога Отця.
Будьте бездоганними та щирими
12Тож любі друзі мої, як ви корилися мені не лише коли я був серед вас, але ще навіть більше коли я далеко, так само продовжуйте працювати заради вашого спасіння з повним благоговінням перед Богом.13Бо це Господь працює в вас, викликаючи прагнення і вчинки, бажані Йому.
14Робіть усе без нарікань та суперечок,15щоб могли ви бути невинними й чистими дітьми Божими, бездоганними поміж розбещених і зіпсованих людей, серед яких ви сяєте, як зірки у темному світі.16Несіть Послання, що дарує життя. Робіть так, щоб я пишався вами у День повернення Христа, побачивши, що змагався я і трудився не даремно.
17І навіть якщо кров моя проллється як пожертва, що йде з приношеннями, та служінням віри вашої, все одно я щасливий і радію разом з усіма вами.18У свою чергу вам також слід звеселитися і ділити свою радість зі мною.
Тимофій та Епафродит
19Я маю надію в Господа Ісуса послати скоро до вас Тимофія, щоб утішитися, коли почую про вас.20І хочу я послати саме його, бо не маю тут більше нікого, хто розділяє мої хвилювання і так щиро піклується про ваше благополуччя.21Адже всі інші переслідують лише свої інтереси, нехтуючи інтересами Ісуса Христа.22Вам відомо, що він за чоловік, і що, як син батькові своєму, служив він зі мною, поширюючи Добру Звістку.
23Тож маю надію негайно відіслати його до вас, як тільки побачу, як ідуть мої справи.24Я впевнений, що Господь допоможе мені незабаром прийти до вас.
25Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй.26Я вирішив це зробити, бо він сумує за вами всіма, й дуже занепокоївся, коли ви дізналися, що він хворів.27Він і справді дуже хворів, мало не вмер. Та Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб я не мав ще більшого горя.28І тому я ще більш прагну послати його, щоб ви, побачивши його, зраділи знову, і щоб мені позбутися свого смутку.
29Тож вітайте його в Господі з великою радістю, шануйте таких людей.30Його слід шанувати, бо він мало не вмер, працюючи в ім’я Христове. Він був готовий віддати своє життя, щоб служити мені так, як ви не могли.