Від Луки 22
22
Змова проти Ісуса
(Мт. 26:1-5, 14-16; Мк. 14:1-2, 10-11; Ін. 11:45-53)
1Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою. 2Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.
Юдина зрада
(Мт. 26:14-16; Мк. 14:10-11)
3І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів. 4Юда прийшов до головних священиків й начальників храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса. 5Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це. 6Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.
Пасхальна вечеря
(Мт. 26:17-25; Мк. 14:12-21; Ін. 13:21-30)
7Настав день свята Прісних Хлібів#22:7 свято Прісних Хлібів Теж саме, що й Пасха., коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня. 8Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».
9Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?» 10Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде. 11Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?” 12Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
13Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
Вечеря Господня
(Мт. 26:26-30; Мк. 14:22-26; 1 Кор. 11:23-25)
14Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.
15Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання. 16Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».
17Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї. 18Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».
19Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене». 20Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас»#22:20 Це вино… за вас Деякі древньогрецькі рукописи не мають останньої частини вірша 19, а також усього вірша 20..
21Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю. 22Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть». 23Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.
Будьте як слуги, а не як пани
24Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим. 25Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками. 26Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга. 27Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.
28Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях. 29І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені. 30То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».
Випробовування Петра
(Мт. 26:31-35; Мк. 14:27-31; Ін. 13:36-38)
31«Симоне#22:31 Симон Інше ім’я Петра., Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від поганого. 32Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».
33Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть». 34Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене»#22:34 ти тричі зречешся Мене Або «ти трічі скажеш, що не знаєш Мене»..
35І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого». 36Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч. 37Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною: „І вважатимуть Його за злочинця”.#Іс. 53:12. Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
38Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо»#22:38 Цього достатньо Або «Досить», тобто «більш не говоріть про це»..
Ісус молиться на самоті
(Мт. 26:36-46; Мк. 14:32-42)
39Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним. 40Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам». 41Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися: 42«Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша#22:42 чаша Символ страждань. Ісус використовує метафору «пити з чаші», в значенні «прийняти страждання», які Йому необхідно буде пройти. страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш». 43І з’явився перед Ним Ангел з небес і зміцнив Його сили. 44Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові#22:44 І піт… крові У деяких древньогрецьких рукописах Євангелії вірші 43-44 пропущені..
45Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем. 46Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
Арешт Ісуса
(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Ін. 18:3-11)
47Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
48Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?» 49Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?» 50Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його. 52Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями. 53Я ж щодня був з вами у храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».
Петро зрікається Ісуса
(Мт. 26:57-58, 69-75; Мк. 14:53-54, 66-72; Ін. 18:12-18, 25-27)
54Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом. 55Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.
56Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом». 57Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
58Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
59Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї». 60Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. 61Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». 62Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.
Знущання з Ісуса
(Мт. 26:67-68; Мк. 14:65)
63Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його. 64Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк#22:64 пророк За Писанням, пророк знав те, що було приховано від інших людей., назви того із нас, хто вдарив Тебе!» 65І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.
Ісус перед Синедріоном
(Мт. 26:59-66; Мк. 14:55-64; Ін. 18:19-24)
66Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання#22:66 зібрання Або «Синедріон».. 67Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите. 68І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді. 69Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».
70Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є». 71І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»
Выбрано:
Від Луки 22: UMT
Выделить
Поделиться
Копировать
Хотите, чтобы то, что вы выделили, сохранялось на всех ваших устройствах? Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь
Bible League International