Від Луки 23
23
Суд у Понтія Пилата
(Мт. 27:1-2, 11-14; Мк. 15:1-5; Ін. 18:28-38)
1Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата. 2І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом — Царем Юдейськім». 3Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
4Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком». 5Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».
6Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин. 7Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.
Ісус перед Іродом
8Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом. 9Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.
10При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його. 11Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.
12У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.
Пилат намагається звільнити Ісуса
(Мт. 27:15-26; Мк. 15:6-15; Ін. 18:39–19:16)
13-14Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього. 15Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті. 16Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».
17[Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ]#23:17 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає. Також див.: Мт. 27:15.. 18У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!» 19(Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство).
20Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса. 21Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»
22І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».
23-24Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.
Розп’яття
(Мт. 27:32-44; Мк. 15:21-32; Ін. 19:17-27)
26Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього. 27Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
28Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми. 29Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”. 30Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”#Ос. 10:8. 31Бо якщо таке траплятиметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?»#23:31 Бо якщо… людям злим Або «якщо таке чинять зеленому дереву, то що ж буде дереву сухому?»
32Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців. 33Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
34Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять»#23:34 Тоді… чинять У деяких древньогрецьких рукописах цього речення немає.. Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.
35Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!» 36-37Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»
38На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: це Цар Юдейський. 39І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»
40Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок. 41Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого». 42І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».
43Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Ін. 19:28-30)
44Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години. 45І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в храмі розірвалася навпіл.
46Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух#23:46 дух Або «життя». Див.: Пс. 31:5. Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.
47Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік». 48Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому#23:48 зажурилися… додому Буквально «пішли додому б’ючи себе в груди»..
49Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Ін. 19:38-42)
50-51Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту. 52Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.
53Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.
54Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота. 55Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його. 56Вони повернулися додому й приготували запашну олію й пахощі, аби намастити тіло Ісусове. В суботу жінки, згідно з законом Мойсея, відпочивали.
Выбрано:
Від Луки 23: UMT
Выделить
Поделиться
Копировать
Хотите, чтобы то, что вы выделили, сохранялось на всех ваших устройствах? Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь
Bible League International