Від Іоана 18
18
Арешт Ісуса
(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Лк. 22:47-53)
1Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на протилежний бік долини Кідрон, де знаходився сад. Тож вони там й залишилися. 2Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався там зі Своїми учнями. 3Прийшовши до саду, Юда привів загін воїнів і сторожу з храму, яких послали головні священики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю.
4Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого ви шукаєте?» 5Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Тоді Він мовив їм: «Це Я»#18:5 Це Я Це також може перекладатися як «Я — Сущий». Див.: Ін. 8:24, 28, 58; 13:19; 18:8.. Юда, котрий зрадив Його, стояв там з ними. 6Коли Він сказав: «Це Я», — всі відступили назад і попадали на землю.
7Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета». 8І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі».
9Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені». 10Симон-Петро мав меч і, вихопивши його з піхов, вдарив слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх. 11І сказав Ісус Петрові: «Вклади меча свого назад до піхов. Я повинен випити чашу#18:11 випити чашу Символ страждань. Ісус використовує метафору «випити чашу», в значенні «прийняти страждання», які Йому необхідно буде пройти. страждань, яку Отець дав Мені».
Ісус перед Анною
(Мт. 26:57-58; Мк. 14:53-54; Лк. 22:54)
12-13Тоді воїни, на чолі зі своїм командиром, і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв’язали Його й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року. 14Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один Чоловік помер за народ.
Петро зрікається Ісуса
(Мт. 26:69-70; Мк. 14:66-68; Лк. 22:55-57)
15Симон-Петро разом із іншим учнем#18:15 іншим учнем Можливо, що тут і далі Іоан, не називаючи імені, пише про себе. ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом. 16А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, котрий добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра. 17Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро відповів їй: «Ні!» 18Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся.
Допит Ісуса
(Мт. 26:59-66; Мк. 14:55-64; Лк. 22:66-71)
19Первосвященик поцікавився в Ісуса про Його учнів і про Його вчення. 20І відповів Ісус: «Я завжди говорив відкрито перед людьми. Я завжди навчав у синагогах і храмі, де збираються всі юдеї, і ніколи нічого не приховував. 21Навіщо ж допитуєш Мене? Запитай тих, хто слухав Мене і чув, що Я казав. Вони, напевно, знають!»
22Коли Ісус це мовив, то один зі сторожі підійшов до Нього і вдарив Його, сказавши: «Як Ти смієш так відповідати первосвященикові?» 23Ісус же йому на те: «Якщо Я сказав щось не так, то що саме? А якщо Я сказав правду, то навіщо б’єш Мене?» 24Тоді Анна відіслав зв’язаного Ісуса до первосвященика Каяфи.
Петро знову зрікається Ісуса
(Мт. 26:71-75; Мк. 14:69-72; Лк. 22:58-62)
25Увесь цей час Симон-Петро грівся біля вогнища. Коли його запитали: «Чи й ти часом не з Його учнів?» — то він відрікся, мовивши: «Ні». 26Один із родичів того слуги первосвященика, якому Петро відтяв вухо, спитав: «Чи не тебе я бачив у саду разом з Ним?» 27Петро й цього разу відрікся, і тієї ж миті проспівав півень.
Суд у Понтія Пилата
(Мт. 27:1-2, 11-31; Мк. 15:1-20; Лк. 23:1-25)
28І повели Ісуса від Каяфи до палацу прокуратора. Було це рано вранці. Юдеї не схотіли заходити туди, щоб не осквернитися#18:28 осквернитися Юдеї не могли відвідувати неюдейські місця, бо це оскверняло особливий обряд очищення перед поклонінням Господу. Див.: Ін. 11:55., і щоб можна було на свято їсти пасхальну їжу. 29Тож Пилат вийшов до них і спитав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?» 30Вони йому відповіли: «Він злочинець, тому й привели ми Його до тебе!»
31Тоді Пилат сказав: «Заберіть Його і судіть самі, за вашим законом». Та вони мовили: «Але твій закон не дозволяє нам нікого засуджувати на смерть». 32І сталося так, як передрікав Ісус, коли говорив про те, якою смертю помре.
33Пилат повернувся до свого палацу й, покликавши Ісуса, запитав Його: «Ти — Цар Юдейський?» 34Ісус йому відповів: «Ти це від себе кажеш, чи інші тобі розповіли про Мене?» 35«Хіба я юдей? — Запитав Пилат. — Це Твої співвітчизники й первосвященики привели Тебе до мене. Що лихого Ти вчинив?» 36І відповів Ісус: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси». 37Тоді Пилат мовив: «Отже, Ти Цар».
«Це Ти сказав, що Я Цар, — відповів Ісус. — Народився ж Я і прийшов у цей світ заради того, щоб свідчити про істину. І кожен, хто на боці істини, прислухається до Мого Голосу».
38Пилат тоді й питає: «Що ж є істина?» І мовивши так, він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу ніякої провини за Цим Чоловіком. 39Та є у вас звичай, за яким я відпускаю когось із злочинців на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?» 40Ті знову загукали: «Не Його відпусти, а Варавву!» Варавва ж був розбійником.
Currently Selected:
Від Іоана 18: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International