ЛУКИ 1:57-80

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарією. Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном! А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я – Іван! І всі здивувалися. В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події. Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею! Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ, Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида, як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків, що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас, щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт, Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові, щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити. І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу; щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів; аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти, освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, й спрямувати наші ноги на дорогу миру! А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.