Марка 4:21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41

Ісус сказав їм: «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець.

Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б.

Якщо хтось має вуха, нехай слухає!»

І сказав їм: «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам.

Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».

Він сказав: «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле.

І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає.

Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна.

Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає женців із серпами, бо настали жнива».

І сказав Він: «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити?

Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі

але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні».

Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти.

Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе.

Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік».

Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був Ісус. Інші човни попливли за ними.

І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою.

Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи: ―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю: ―Тихо! Заспокойся! Вітер стих, і настала велика тиша.

Він сказав їм: ―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?

Перелякані, вони казали один одному: ―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?