Від Матвія 22
22
Притча про весілля
(Лк. 14:15-24)
1І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав: 2«Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина. 3Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.
4Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!” 5Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ. 6Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили. 7Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.
8І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому. 9Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”. 10Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.
11-12Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав. 13Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю. 14Бо багато покликаних, але мало вибраних”».
Цезареві — цезареве, а Богові — Боже
(Мк. 12:13-17; Лк. 20:20-26)
15Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові. 16Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. 17Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»
18Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? 19Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар, 20Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» 21Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже». 22Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.
Саддукеї намагаються зловити Ісуса на слові
(Мк. 12:18-27; Лк. 20:27-40)
23Того ж дня декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його: 24«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”#22:24 Якщо… брата Див.: Повт. Закону 25:5-6.. 25От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, та через те, що в нього не було дітей, другий брат узяв шлюб із тією жінкою. 26Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей. 27Останньою померла жінка.
28Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
29Ісус сказав: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої. 30Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних. 31А щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Господь сказав: 32„Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”#Вих. 3:6.. Господь є Богом живих а не мертвих. Тож усі вони — живі».
33Коли люди почули це, то були вражені Його наукою.
Яка заповідь найважливіша?
(Мк. 12:28-34; Лк. 10:25-28)
34Почувши, як Ісус Своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом. 35Один із них, знавець Закону Мойсея запитав, випробовуючи Ісуса: 36«Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?» 37Ісус відповів: «„Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм”#Повт. Закону 6:5.. 38Це перша і найголовніша заповідь. 39Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: „Любіть ближнього#22:39 ближнього Або «інших». Див.: Лк. 10:25-37, де Ісус говорить, що це стосується усіх, хто потребує допомоги. свого, як себе самого”#Лев. 19:18.. 40Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді».
Чи є Христос Сином Давидовим або Сином Божим?
(Мк. 12:35-37; Лк. 20:41-44)
41Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, які зібралися там: 42«Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син». 43Ісус сказав: «Як же тоді Давид, якого надихнув Дух Святий, назвав Його Господом, коли казав:
44„Господь Бог мовив до Господа мого:
Сядь по праву руку від Мене,
доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх#22:44 не покладу… до ніг Твоїх Або «підкорю Твоїй владі».”.#Пс. 110:1.
45Тобто сам Давид називав Христа „Господом”. То як же Він може бути Сином Давидовим?» 46Але ніхто Ісусу на те нічого не міг відповісти, і відтоді ніхто не наважувався Його про щось питати.
Currently Selected:
Від Матвія 22: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International