Друге Послання Петра 1
1
Вітання
1Вітання від Симона Петра, слуги і апостола Ісуса Христа, до тих, хто одержав ту ж дорогоцінну віру, що й ми від Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа, праведного і справедливого.
2Нехай мир і благодать збільшуються в вас через пізнання Бога та Ісуса, нашого Господа.
Все від Бога
3Все, що потрібно нам для духовного життя і служіння Богу, було дано Ісусом, Який має силу Божу. Ми отримали ті дари, бо знаємо Того, Хто покликав нас славою і добротою. 4І завдяки тій славі й доброті Своїй, Він дав нам обіцяні дорогоцінні й великі дари, щоб змогли ми стати подібними Самому Богу, та уникнути духовного тління, яке панує у світі через лихі людські бажання.
5Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до віри вашої доброчинність, а до доброчинності — знання. 6Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості — терпіння, а до терпіння — побожність. 7Щоб до побожності ви змогли додати братолюбство, а до братолюбства — любов. 8І якщо все це у вас є і примножується, то дієво й плідно ви досягнете повного розуміння нашого Господа Ісуса Христа. 9А хто не має цього, той сліпий, бо не бачить того благословення, яке отримав від Бога. Він забув, що був очищений від гріхів своїх минулих.
10Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти. 11І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. 12Ось чому я завжди буду нагадувати вам про все це, навіть якщо ви знаєте і утвердилися в правді, що відкрилася вам. 13Я вважаю справедливим повсякчас нагадувати вам про це, поки живу я на цій землі. 14Адже знаю я, що скоро залишу тіло своє, як відкрив мені Господь наш Ісус Христос. 15Отже, я буду робити все від мене залежне, щоб навіть після того, як покину я цей світ, ви про все це завжди пам’ятали.
Свідки Христової слави
16Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі. 17Христос одержав честь і славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав». 18Ми теж чули цей голос, який лунав з небес у той час, коли ми були з Ним на Святій горі#1:17-18 Див.: Мт. 17:1-8; Мк. 9:2-8; Лк. 9:28-36..
19Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших. 20Найголовніше, що маєте ви зрозуміти, — це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками. 21Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.
Currently Selected:
Друге Послання Петра 1: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International