Псалми 35
UKRK
35
1Давидова. С уди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене. 2Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї! 3Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє! 4Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене! 5Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх. 6Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них. 7Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї. 8Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель. 9А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення! 10Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його! 11Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю. 12Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя. 13А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї; 14Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився. 15Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину. 16Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами. 17Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою! 18Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом. 19Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно. 20Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї. 21І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші! 22Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене! 23Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє! 24Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною. 25Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли! 26Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене. 27Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого. 28І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.