Parallel
132
1Посходня пісня. С погадай, Господи, Давида і всї скорби його. 2Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова: 3"Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити; 4Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм, 5Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!" 6Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських*. 7Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його! 8Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї. 9Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують! 10Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого! 11Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї. 12Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї. 13Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю. 14Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того. 15Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую. 16Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть. 17На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого. 18Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.