Псалми 119
119
1Алеф. Б лаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить! 2Блаженний, хто сьвідчення його хоронить, хто цїлим серцем його шукає, 3Хто кривди не робить, його дорогами ходить! 4Ти велїв заповідї твої пильно повнити. 5Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити! 6Тодї б я не посоромився, на всї заповідї твої зважаючи. 7Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливостї твоєї. 8Повнити му твої устави; не опусти мене зовсїм. Бет. 9Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх. 10Цїлим серцем моїм шукав я тебе; не дай менї відхилитись від заповідей твоїх! 11Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе. 12Благословен будь, Господи! Навчи мене уставів твоїх! 13Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх. 14Дорогами сьвідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом. 15Про заповідї твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати. 16В уставах твоїх моє милуваннє; не забуду слова твого. Гімель. 17Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити! 18Отвори очі мої, і побачу дива закону твого! 19Я стороннїй на землї, не крий від мене заповідей твоїх! 20Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми. 21Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх. 22Одверни від мене сором і зневагу! Бо я хоронив сьвідчення твої. 23І князї засїдають, змовляються проти мене; слуга ж твій про устави твої промишляє. 24Сьвідчення твої моя роскіш, моя рада. Далет. 25До пороху пристала душа моя; оживи мене по слову твому. 26Про дороги мої росказав я, і ти вислухав мене; навчи мене уставів твоїх! 27Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і буду промишляти про дивні дїла твої. 28Ниє душа моя від смутку; піддвигни мене, по слову твому! 29Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй менї! 30Вибрав я дорогу вірностї, твої присуди поставив перед собою. 31Я пристав до сьвідчень твоїх; Господи, не дай осоромитись менї! 32Пійду дорогою твоїх заповідей, коли зробиш простір серцю мому. Ге. 33Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх, і додержу її до кінця життя. 34Дай менї розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цїлого серця. 35Дай ходити стежкою заповідей твоїх! Бо в тому радість моя. 36Нахиляй серце моє до сьвідчень твоїх, а не до користї. 37Одверни очі мої, щоб марноти не бачили! Оживи мене в дорозї твоїй. 38Сповни слово твоє слузї твому, що благовіє перед тобою. 39Одверни від мене сором, котрого я боюся! Твої бо присуди благі. 40Глянь, я бажаю росказів твоїх; оживи мене правдою твоєю. Вав. 41І пошли менї милість твою, Господи, твоє спасеннє після слова твого! 42Тодї дам відповідь кепкуючим з мене, бо я вповаю на слово твоє. 43І не відбери зовсїм слова правди від уст моїх! Бо я вповаю на присуди твої. 44І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки. 45І буду ходити по широкому просторі; бо я шукав заповідей твоїх. 46І перед царями говорити му про сьвідчення твої і не посоромлюсь. 47І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих менї. 48І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих менї; і про встанови твої промишляти му. Заїн. 49Спогадай слова до слуги твого, на котре казав менї вповати! 50Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене. 51Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого. 52Споминаю, Господи, суди твої одвічні, і даю серцю обраду. 53Обгорнув мене гнїв великий на беззаконних, що закон твій покинули. 54Устави твої були пїснями для мене в стороннїй оселї моїй. 55Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій. 56Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої. Х ет. 57Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої. 58З цїлого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому! 59Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до сьвідчень твоїх. 60Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити. 61Сїти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого. 62О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої. 63Товариш я всїм, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують. 64Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет. 65Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому. 66Настав мене на розум добрий і пізнаннє! Бо я вірив заповідям твоїм. 67Як ще не був я впокорений, блукав я; тепер же сповняю слово твоє. 68Ти благий і благотворящий; навчи мене твоїх уставів! 69Бутні зновили брехню проти мене; я сповняю твої велїння. 70Серце їх, мов від товщі потовстїло; моя роскіш в законї твому. 71Благо менї, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись. 72Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод. 73Руки твої сотворили і приготовили мене; дай менї розум і навчусь заповідей твоїх. 74Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє. 75Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правдї ти покарав мене. 76Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого! 77Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш. 78Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про велїння твої. 79Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає. 80Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї. Каф. 81Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє. 82Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене? 83Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув. 84Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми? 85Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому. 86Всї заповідї твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи менї! 87Мало, що не знищили мене на землї; я ж не покинув заповідей твоїх. 88Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх! Ламед. 89На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах. 90З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо. 91По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять. 92Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би. 93Нїколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене. 94Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повелїння твої. 95Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на сьвідчення твої зважаю. 96У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем. 97Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його. 98Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною. 99Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене. 100Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої. 101Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє. 102Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене. 103Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм! 104Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун. 105Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй. 106Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм. 107Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому! 108Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудїв твоїх. 109Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого. 110Заставили безбожні клїтку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився. 111Сьвідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого. 112Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех. 113В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю. 114Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю. 115Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповідї Бога мого. 116Допоможи менї по слову твому, щоб жити менї, і не дай осоромитись в надїї моїй! 117Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої. 118Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі. 119Як жужлї, так відгорнув ти всїх беззаконників землї, тому люблю я сьвідчення твої. 120Від страху перед тобою жахається тїло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн. 121Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки! 122Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнїчувати мене! 123Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливостї твоєї. 124Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх. 125Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої. 126Пора Господеві до дїла; вони закон твій зломили. 127Тому люблю заповідї твої над золото і над щире золото. 128Тому всї прикази твої вважаю зовсїм правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе. 129Дивні сьвідчення твої, тому хоронить їх душа моя. 130Обявлене слово твоє просьвічує, дає зрозуміннє людям простодушним. 131Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав. 132Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять. 133Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправотї запанувати надо мною! 134Вибави мене з неволї людської, то буду сповняти велїння твої. 135Засьвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх! 136Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде. 137Справедлив єси, Господи, і праві суди твої. 138Ти заповідав сьвідчення твої в справедливостї і в повній вірностї. 139Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої. 140Слово твоє випробоване, і любе слузї твому. 141Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх. 142Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда. 143Скорбота і горе постигли мене; та заповідї твої роскіш моя. 144Справедливість сьвідчень твоїх вічна; дай менї зрозуміннє, і жити му! Коф. 145З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му. 146До тебе кликав я; спаси мене і сьвідчення твої сповняти му. 147Перед досьвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє. 148Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти. 149Почуй голос мій по милостї твоїй; Господи, по суду твому оживи мене. 150Приближились ті, що задумали лихо; від закону твого вони далеко стали. 151Близько єси, Господи, і всї заповідї твої правда. 152Від давна знаю із сьвідчень твоїх, що ти утвердив їх на віки. Реш. 153Споглянь на горе моє і вибави мене! Я бо не забув закону твого. 154Заступи справу мою і визволи мене! Оживи мене по слову твому! 155Далеко від беззаконних спасеннє, вони бо не дбають про устави твої. 156Велика милість твоя, Господи; оживи мене по правосуддю твому. 157Багацько в мене напасників і гнобителїв моїх; від сьвідчень твоїх я не відхилився. 158Бачив я невірних, і вони були огидою для мене, бо не хоронили слова твого. 159Дивись, як я люблю велїння твої; по милостї твоїй, Господи, оживи мене! 160Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливостї твоєї вічній. Шін. 161Безвинного гонили мене дуки; та слова твого боїться серце моє. 162Радїю словом твоїм, як той, хто здобич велику находить. 163Брехню ненавиджу й гидую нею; закон твій люблю я. 164Сїм раз у день хвалю тебе за присуди справедливостї твоєї. 165Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання. 166Я вповав на спасеннє твоє, Господи, і сповняв заповідї твої. 167Душа моя хоронила сьвідчення твої, і вони менї вельми любі. 168Твої велїння і сьвідчення сповняв я, всї бо дороги мої перед тобою. Тав. 169Моє благаннє нехай прийде близько до тебе, Господи! Дай менї зрозуміннє, по слову твому. 170Моє моленнє нехай дійде до тебе! Вирятуй мене, по слову твому. 171Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх. 172Язик мій грімко промовить слово твоє, всї бо заповідї твої справедливість. 173Простягни руку твою на поміч менї! Твої бо велїння вибрав я. 174Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя. 175Дай жити душі моїй, і буде тебе хвалити, і присуди твої нехай поможуть менї! 176Блукаю, мов вівця заблудивша; шукай слугу твого! Я бо не забув заповідей твоїх.
Currently Selected:
Псалми 119: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in