Parallel
109
1Проводиреві; псальма Давидова. Б оже, хвало моя, не мовчи! 2Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене. 3Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене. 4За любов мою ворогують на мене; а я все молюся. 5А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили. 6Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него. 7Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться. 8Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший! 9Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою! 10Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять! 11Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять! 12Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував! 13Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте! 14Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться! 15Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї! 16Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї. 17Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його! 18Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне! 19Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується! 20Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять. 21Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене! 22Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене. 23Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь. 24Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло. 25І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують. 26Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй! 27Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло. 28Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому! 29Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться. 30Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його. 31Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.