Parallel
104
1Б лагослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою; 2Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну; 3Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру; 4Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий. 5Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки; 6Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами. 7Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко. 8Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них. 9Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю. 10Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами; 11Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою; 12Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається. 13Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого. 14Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї, 15І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка. 16Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх, 17На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку. 18Високі гори для козлів диких, скелї - сховиско лисицям. 19Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити. 20Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна; 21Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога. 22Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають. 23Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора. 24Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого. 25Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої. 26Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався. 27Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм. 28Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються. 29Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються. 30Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї. 31Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм; 32Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують. 33Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане. 34Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї. 35Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!